Осуществлена медико-санитарная характеристика инвалидности вследствие коксартроза в Украине за 2001 г. Проанализирована эффективность продления больничного листа более 4-х месяцев, а также проведения медицинской и социальной реабилитации этой категории больных. Рассмотрены основные причины, приводящие к инвалидности больных с данной патологией, а также пути снижения первичной и накопленной инвалидности - проведение реконструктивно-восстановительных вмешательств, рационального трудоустройства.

Для уменьшения травматичности оперативного вмешательства и достижения стабильной, управляемой фиксации фрагментов проксимального отдела бедренной кости, снижения временной и стойкой нетрудоспособности модифицирована существующая методика чрескостного остеосинтеза около- и внутрисуставных повреждений области тазобедренного сустава. За период 1997 - 2000 гг. 23-м больным с последствиями повреждений проксимального отдела бедренной кости (10 женщин и 13 мужчин) в возрасте от 23-х до 70-ти лет были выполнены оперативные вмешательства по модифицированой методике. У 8-ми больных получены отличные, у 10-ти - хорошие и у 5-ти пациентов - удовлетворительные результаты. Осложнений,связанных с повреждением сосудов и нервов не отмечено. Средний срок лечения составил 4,5 месяца.

Одержано нові дані щодо інвалідності в Україні внаслідок коксартрозу, що дало змогу визначити основні заходи зі зниження показників інвалідності хворих з цією патологією. Розроблено та науково обгрунтовано критерії реабілітаційного потенціалу та вдосконалено медико-експертну оцінку анатомо-функціональних порушень у хворих на коксартроз, що дало змогу об'єктивно визначити види та ступінь обмеження життєдіяльності для підвищення якості медико-санітарної експертизи та медичної реабілітації хворих. Запропоновано новий спосіб оперативного лікування хворих за вроджених вивихів стегна з використанням апарата зовнішньої фіксації спице-стрижневого типу. Створено типові диференційовані програми медичної реабілітації хворих на коксартроз.

Представлены основные статистические сведения о распространенности ревматических заболеваний и, в частности, ревматоидного артрита. Проведен обзор современных подходов к ортопедическому лечению больных ревматоидным артритом с различными наиболее типичными для этого заболевания деформациями кистей.

Хребетно-спинномозкова травма - одна з найтяжчих і найбільш інвалідизуючих видів травм. Приводячи до глибокої інвалідності, травма шийного відділу хребта найтяжчим чином відбивається на житті пацієнта, його сім'ї та всього суспільства. Пошкодження спинного мозку у випадку травми шийного відділу в 45 - 60 % випадків супроводжується грубими неврологічними розладами у вигляді тетраплегії, порушення чутливості та функції тазових органів. Мета дослідження - проаналізувати методи лікування хворих у разі травми хребта та спинного мозку. Проведено аналіз медичних справ 150 інвалідів внаслідок ускладненої хребетно-спинномозкової травми на предмет застосування консервативних та оперативних методик під час лікування цих пацієнтів у гострому періоді. Проведений аналіз розподілу пацієнтів по групам інвалідності, за використаними методами лікування, а також терміном виконання та видом оперативних втручань. Згідно з результатами дослідження, більшість хворих з ускладненою хребетно-спинномозковою травмою одержували III групу інвалідності. Більше половини хворих (54 %), з-поміж тих, кого лікували консервативно, мали не усунуту компресію спинного мозку або його корінців. З метою покращання результатів лікування хворих з травмою хребта та спинного мозку слід більш активно використовувати оперативні методи лікування у пацієнтів з не усуненою компресією нервових структур. З метою профілактики деструктивних явищ у хворих з травмою хребта та спинного мозку в ураженій ділянці спинного мозку доцільно проводити оперативне лікування в перші 72 год після травми.

Вдосконалення методів лікування постраждалих з наслідками поліструктурних ушкоджень в області передпліччя і кисті є соціально значущою проблемою. Це визначається частотою вказаного виду пошкоджень, молодим віком пацієнтів, тривалими термінами непрацездатності, високим ризиком інвалідизації. Мета дослідження - підвищення ефективності функціонального лікування після реконструктивних втручань у разі поліструктурних ушкоджень передпліччя та кисті. Під спостереженням знаходилися 61 хворих з наслідками поліструктурних ушкоджень передпліччя і кисті, що проходили оперативне лікування в клініці ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України". Програми лікувальної фізкультури за тривалістю та об'ємом були диференційовані залежно від виду оперативних втручань і 4-х післяопераційних етапів: абсолютної іммобілізації, відносної іммобілізації, постіммобілізаційний, відновного. Комплексний підхід до відновного лікування, що включав диференційований вибір методів оперативних втручань і залежно від них програми післяопераційної функціональної реабілітації, надав змогу оптимізувати ефективність лікування на 15,2 % і досягти позитивних результатів у 86,9 % хворих з наслідками поліструктурних ушкоджень передпліччя та кисті.

Під спостереженням знаходилися 107 пацієнтів із наслідками поліструктурних ушкоджень передпліччя та кисті. У 53,3 % хворих було встановлено групу інвалідності, в більшості випадків це були інваліди III групи - 47,7 %; II група встановлювалася у 5,6 % випадків. Систематизація виявлених порушень надає змогу визначити тактику хірургічного лікування за віддалених наслідків поліструктурних ушкоджень. Використання запропонованої тактики реконструктивно-відновних втручань з урахуванням тяжкості та характеру пошкоджень, а також проведення комплексу реабілітаційних заходів у післяопераційному періоді надало змогу покращити показники відновлення функцій дистального відділу верхньої кінцівки у разі травм кисті на 12,1 %, за травм передпліччя - на 13,1 %. Під час оцінки віддалених результатів у загальному масиві спостережень позитивні результати лікування досягнуто у 81,2 % хворих, що надало змогу відновити працездатність у 35,4 % інвалідів.